Печерні храми острова Елефанта, Комплекс печерних храмів у Гхарапурі, порт Мумбаї, Індія

Печери Елефанта — це скельні храми, висічені в суцільному базальті на Гхарапурі (острові Елефанта) у гавані Мумбаї, Махараштра. Печера 1, Велика печера, має глибину близько 39 метрів і квадратний зал, план якого повторює давні буддійські віхари; північний головний вхід малий, а два бічні входи звернені на схід і захід. Задня стіна несе 5,45-метрового Тримурті Садашіву високим рельєфом, а фасад має товсті квадратні стовпи з подушкоподібними капітелями.

Печери були висічені між V і VII століттями н. е., і багато вчених датують їх завершення близько 550 року; частину робіт приписують династії Сілхара (8100–1260) і династії Раштракута з Маньякхети. Португальці, які знайшли на острові статуї слонів, дали йому назву Елефанта, і головна печера залишалася індуїстським місцем поклоніння до їхнього прибуття. Британські чиновники розпочали охоронні роботи 1909 року, а індійський уряд відреставрував пам'ятки у 1970-х роках.

Назва Елефанта походить від португальців, які знайшли на острові кам'яні скульптури слонів; місцева назва Гхарапурі означає «місто печер». Головна печера була діючим індуїстським місцем поклоніння до прибуття португальців, після чого поклоніння припинилося. Село Гхарапурі розташоване на південній стороні острова.

Пороми вирушають від Воріт Індії в Мумбаї до острова; Велика печера, печера 1, лежить приблизно за кілометр підйому крутою стежкою від причалу. Печери зачинені по понеділках. П'ять індуїстських печер розташовані на західному пагорбі, печери 6 і 7 — біля східного пагорба Ступа.

Місце має систему каналів, які відводять дощову воду з печер під час сезону мусонів, запобігаючи затопленню скульптур. Деякі стіни все ще зберігають сліди червоного пігменту, що свідчить про те, що рельєфи колись були пофарбовані, а не залишалися голим каменем.