Абі Гамін, Гірська вершина в окрузі Чамолі, Індія

Абі Гамін — гімалайська вершина висотою 7 355 м на кордоні Індії та Тибету, в окрузі Чамолі (Уттаракханд), приблизно за 2 км на північний схід від Камету. Її північний схил лежить у тибетській префектурі Нгарі. Вона здіймається в найвищій точці хребта Заскар, на вододілі між верхньою Алакнандою та Дхаулі, і відокремлена від Камету сідловиною Мід-Кол висотою 7 138 м.

Річард Стретчі виміряв групу вершин у 1848 році, і ці висоти були вперше визнані. У 1855 році брати Шлагінтвейт назвали три вершини хребта Західний, Центральний і Східний Абі-Гамін, нині Мукут-Парбат, Камет і Абі-Гамін. Того ж року вони спробували сходження з Тибету і досягли близько 6700 м на Абі-Гаміні.

Гора розташована на вододілі між верхньою Алакнандою та Дхаулі, поблизу перевалів Манна і Ніті, позначаючи традиційні торгові шляхи між Індією та Тибетом.

Сходження на вершину відбувається кількома маршрутами, зокрема північно-східним хребтом через перевал Мана та маршрутом через льодовик Пурбі Камет. Сезон сходжень короткий, найкращі умови припадають на тепліші місяці, коли сніг і погода найбільш стабільні.

Спроба братів Шлагінтвейт 1855 року, яку довго вважали рекордом висоти на Каметі, насправді відбулася на Абі-Гаміні, де вони повернули назад близько 6785 м. Перше сходження відбулося лише 22 серпня 1950 року, коли Рене Діттерт, Альфред Тіссьє, Габріель Шевальє та шерпа Дава Тхондуп досягли вершини за ясної, майже безвітряної погоди.