Mananchira, Ставок у Кожикоде, Індія

Мананчіра — штучний прямокутний прісноводний ставок у центрі Кожикоде площею 3,49 акра (14 120 м²), який живиться природним джерелом. Латерит, видобутий під час викопування ставка, використали для будівництва двох палаців — на схід і на захід від води. Від кінця XIX століття муніципальна ухвала залишає ставок виключно для питної води й забороняє купання, прання та відпочинок.

Манanchira викопали приблизно в XIV столітті як купальний ставок для Заморіна Мани Вікрами, правителя Кожикоде. Латерит, видобутий під час викопування, використали для будівництва двох палаців — на схід і захід від ставка. Кажуть, що за часів Тіпу Султана ставок передали Саїду Джіфрі як джерело питної води. Наприкінці XIX століття міська рада зарезервувала його лише для пиття й заборонила купання, прання та відпочинок; ця заборона діє досі.

Назва ставка, за переказами, походить від Магадевана Самутірі, колишнього володаря Кожикоде: Mana-vedan Chira згодом стала Mana-an-Chira. Північна сторона, Муталаккулам, досі слугує місцем сушіння білизни для професійних пралень. Релігійна церемонія Mananchira Ayyappan Vilakku, що проводиться щороку в грудні, відбувалася на сусідньому майдані, перш ніж її перенесли до Muthalakulam Maidanam.

Сам ставок не відкритий для купання чи плавання, але навколишній парк зі статуями доступний для відвідувачів, щоб гуляти та відпочивати. Ранні ранкові години – найзручніший час для дослідження території.

Латерит, видобутий під час викопування ставка, використали для будівництва двох палаців — одного на схід, іншого на захід від нього. Наприкінці XIX століття міська рада зарезервувала воду виключно для пиття й заборонила купання, прання та розваги; ця заборона діє досі. Дослідження 2000 року науковців Central Water Analysis Laboratory і Pondicherry Central University виявило сильне бактеріальне забруднення під час мусону та високу лужність після нього.