Гробниця Маріам уз-Замані, Мавзолей у Сікандрі, Індія

Гробниця Маріам-уз-Замані стоїть у центрі могольського саду в Сікандрі, на підвищеній платформі, до якої ведуть сходи з півночі та півдня. Її зведено з цегли й розчину з тинькуванням, фасади облицьовано панелями з червоного пісковику, з виносом даху та кутовими балконами. Два перехресні коридори схід-захід і північ-південь ділять інтер'єр на дев'ять частин, на першому поверсі сорок камер. У кутах стоять чотири восьмикутні чгатрі з червоного пісковику з білими банями.

Будівництво розпочалося в 1623 році, через чотири роки після смерті похованої тут, і завершилося в 1627 році за правління її сина Джахангіра. Мати правителя була дружиною Акбара і походила з родини раджпутів.

Титул Маріам-уз-Замані, що означає Марія часу, отримала Харкха Бай після народження сина Джаханґіра 1569 року. Через її ім'я деякі автори згодом припускали, що вона християнка; Едмунд Сміт наказав відкрити крипту і не знайшов слідів хреста. Її онука Багар Бану Беґум похована в тому самому мавзолеї.

Гробниця стоїть у центрі могольського саду в Сікандрі, поруч із гробницею Акбара, на дорозі до Матхури. Сходи з північного та південного боків ведуть на підвищену платформу. Усередині коридори зі сходу на захід і з півночі на південь ділять перший поверх на дев'ять частин, із кенотафом імператриці в центрі та приблизно сорока кімнатами навколо.

По кутах даху стоять восьмикутні башти з білими куполами, які вирізняються на тлі червоного кольору решти будівлі. На стінах зі штукатуркою все ще видно залишки старовинних розписів.