Орта, Озеро в П'ємонті, Італія

Озеро Орта — це північно-південне льодовикове озеро в П'ємонті, завдовжки 13,4 км і завширшки 2,5 км, з максимальною глибиною 143 м. Його дно та береги складаються переважно з гнейсу, слюдяного сланцю та граніту. Посеред води лежить населений острів Сан-Джуліо, завдовжки 275 м і завширшки 143 м, щільно забудований середньовічною базилікою, монастирем і дзвіницею.

Людська присутність на озері сягає неоліту, що засвідчують фрагменти кераміки культури посуду з квадратним устям, знайдені на острові Сан-Джуліо; у залізну добу береги населяли кельти культури Голасекка. 1219 року утворилося єпископське лено Рів'єра-ді-Сан-Джуліо, 1311 року піднесене до імперського графства. 1767 року суверенні права перейшли до Савойського дому, а 1817 року останній князь-єпископ офіційно від них відмовився.

Озеро довго називалося Лаго-ді-Сан-Джуліо на честь грецького диякона Юлія, який наприкінці IV століття жив на острові й збудував там малу церкву. На острові стоять середньовічна базиліка Сан-Джуліо, монастир Mater Ecclesiae і дзвіниця. У Мілані озеро звуть Cenerentola, Попелюшка, бо туристи обирають більші озера.

Регулярні поромні перевезення з'єднують прибережні міста Орта-Сан-Джуліо, Оменья та Пелла, забезпечуючи транспорт для мешканців і відвідувачів протягом дня. Набережні переважно рівні та легкі для пішохідних прогулянок, тоді як деякі стежки, що ведуть до вищих оглядових майданчиків, стають вужчими та крутішими.

Ніголья, єдина витічна річка озера, виходить із нього в Оменьї й тече на північ, перш ніж впасти у Строну, що рідко трапляється в Альпах. Кінцева морена закриває південний край і унеможливлює стік на південь. Тому в Мілані озеро також називають Ченерентола (Попелюшка), бо туристи обирають більші озера.