San Leonardo, Колишня церква у Венеції, Італія.

Сан Леонардо — розсвячена церква на Страда Нова в Канареджо, перебудована Бернардіно Маккаруцці та завершена 1794 року. Верхній цегляно-червоний фасад поділений на неглибокі прямокутні панелі й увінчаний білим кам'яним карнизом із маленьким фронтоном. Нижній ярус з білого каменю має пілястри, центральний арочний портал із темними двостулковими дверима, напівкругле вікно над ним і чотири невеликі рельєфні плити.

За переказом, церкву засновано 1025 року за підтримки родини Критуаціо, хоча перший документ, що її згадує, датується 1089 роком. Після реставрації XIV століття її повторно освятили 4 травня 1343 року. 1595 року дзвіниця завалилася, загинуло десять людей і було пошкоджено дванадцять будинків. Бернардіно Маккаруцці відбудував її 1794 року, а наполеонівські декрети скасували 1807 року.

Назва походить від святого Леонарда, якому 1395 року тут присвятили братство; його прибутки утримували другого священника парафії. Скасовану 1807 року наполеонівськими декретами церкву позбавили вівтарів і картин і використовували як вугільний склад. Нині муніципалітет тримає її як багатофункціональну залу, іноді для виставок.

Будівля стоїть на Страда Нова, її лівий бік відступає від колишнього Rio San Leonardo, нині засипаного й перетвореного на Rio Terà. Бічний вхід виходить на маленьке Campo San Leonardo, яке й досі є громадським простором. Колишня церква слугує муніципальною багатофункціональною залою, тож усередину зазвичай потрапляють під час публічних заходів, а не як до пам'ятки.

Дзвіниця завалилася 24 серпня 1595 року, пошкодивши дванадцять будинків і частину церкви та вбивши десятьох людей. У церкві також було засновано перше з венеційських Scuole Grandi — Scuola di Santa Maria della Carità, створене тут 1260 року, перш ніж перебратися на місце Академії.