Basilica vetus, Рання християнська церква в Мілані, Італія

Базиліка ветус, відома також як Санта-Марія-Маджоре, стояла під теперішньою задньою апсидною частиною Міланського собору, по центру під північною ризницею. Будівництво почалося 314 року, через рік після Міланського едикту, за єпископа Мірокла і завершилося за його наступника Матерна. Збереглася лише стіна фасаду, перебудована у IX столітті, у приміщеннях Veneranda Fabbrica del Duomo, закритих для відвідувачів.

Будівництво почалося 314 року, через рік після Міланського едикту, за єпископа Мірокла і завершилося за його наступника Матерна; це була перша ранньохристиянська базиліка Мілана після едикту. Єпископ Ангільберт I звелів її перебудувати й перейменував на Санта-Марія-Маджоре, а його наступник Ангільберт II освятив її повторно 836 року. Від 1386 року її розбирали, щоб звільнити місце для нового собору.

Назва vetus, латинське «стара», відрізняла її від сусідньої basilica maior, згодом перейменованої на Санта-Текла. Між обома церквами стояв баптистерій Сан-Джованні-алле-Фонті, на місці сучасного входу до собору, а на півночі — малий баптистерій Санто-Стефано-алле-Фонті. Святий Амвросій згадує єпископський комплекс у документі 386 року.

Місце колишньої церкви знаходиться під нинішнім собором Мілана в центрі міста. Відвідувачі можуть дослідити це місце, відвідавши сучасну будівлю собору.

Герб будівельної організації собору містив фасад цієї церкви під мантією Марії, показуючи її символічне значення для проекту. Цей мистецький вибір зберіг пам'ять про старішу церкву в дизайнерській ідентичності нового собору.