Castello di Gallipoli, Замок у Галліполі, Італія

Castello di Gallipoli — це прибережна фортеця з чотирикутним планом, трьома круглими вежами та однією багатокутною вежею, збудована з грубого світло-коричневого й сірого каменю на східному краю острова Галліполі. Над водою здіймається масивний круглий бастіон із парапетом на консолях, а мури прорізані невеликими прямокутними отворами. Усередині є великі зали з циліндричними та хрестовими склепіннями, тунелі й хідники.

Споруда бере початок з римських часів і була перетворена протягом століть візантійськими, норманськими, анжуйськими та арагонськими правителями. Кожен із цих володарів залишив свій слід на укріпленнях і загальному вигляді.

Рівелліно, винесена вперед споруда, зведена 1522 року зі східного боку, названа за свою роль оборонного виступу; кам'яна вежа і дерев'яний вхід зберігають рештки другого мосту, що починався біля церкви Санта-Крістіна. Від часу повторного відкриття 5 липня 2014 року замок слугує для виставок, зокрема 2015 року Мікеланджело Пістолетто назвав його «Ambasciata del Terzo Paradiso», а з літа 2015 року тут відбувається Premio Barocco.

Маршрут проходить через склепінчасті зали, тунелі та обхідні галереї, зі сходами до веж і терас. Рів засипали між 1870 і 1879 роками, а рибний ринок прибудували до фасаду, тому мури з боку моря краще оглядати з води або з порту. Замок знову відкрили для публіки 5 липня 2014 року.

Rivellino — не кругла вежа, а куртина, зведена 1522 року для захисту в'їзду до міста, спроєктована Франческо ді Джорджо Мартіні для Альфонсо II Неаполітанського. У XVII столітті її відокремили від замку, щоб надбудувати квадратну вежу над вежею прапора. Біля її кам'яної вежочки досі видно залишки другого мосту, що починався поблизу Санта-Крістіни.