Castello di San Giorgio, Середньовічна фортеця в Леричі, Італія

Кастелло ді Сан Джорджо — багатокутна фортеця на скелястому мисі Монс Іллічіс над бухтою Леричі. Головний об'єм — висока циліндрична вежа зі світло-сіро-коричневого мурування з пласким верхом, від якої вздовж хребта тягнеться нижчий мур; у місці їхнього з'єднання виступає мала кругла башта. Усередині склепінчаста зала з грубого сірого й бежевого каменю має стрілчасті арки, обведені темнішими кам'яними смугами, темний дерев'яний хрест на торцевій стіні та кам'яний вівтар під ним.

Генуя купила Леричі в аристократів Арколи у квітні 1152 року і збудувала замок поруч із наявною вежею; феодальний контракт 1152 року вже згадує вежу й донжон. Піза володіла замком у 1241–1256 роках і будувала навколо вежі, але після капітуляції 29 жовтня 1256 року Генуя знесла більшість пізанських споруд. Завершення 1555 року під орудою генуезького відомства Сан-Джорджо надало замкові теперішнього вигляду, про що свідчить таблиця на порталі.

Назва замку походить від Сан-Джорджо, генуезької установи, яка завершила роботи 1555 року; про це й досі нагадує плита на вхідному порталі. Село під замком росло поряд із фортецею і поділяє її історію. Усередині склепінчастої зали стоять кам'яний вівтар під світлою тканиною та темний дерев'яний хрест на торцевій стіні.

Фортеця займає найвищу точку мису Монс Іллічіс, до якої піднімаються пішки провулками містечка від Леричі; на вхідному порталі встановлено плиту 1555 року, що згадує завершення робіт, замовлених генуезьким відомством Сан-Джорджо. Склепінчаста зала зі стрілчастими арками та кам'яним вівтарем відкривається з обмурованого подвір'я.

Завершення замку 1555 року, замовлене генуезьким Offizio di San Giorgio, зафіксовано на плиті, що й досі висить над вхідним порталом. Першою обороною Монс Іллічіс була одна вежа, зведена Маласпіна або Генуєю, з мастіо, відомим лише з феодального договору 1152 року із Signori di Arcola.