Castello di Nisida, Фортеця епохи Відродження на острові Нізіда, Неаполь, Італія

Кастелло-ді-Нізіда стоїть на південно-східному схилі острівця Нізіда з Флегрейського архіпелагу, над бухтою Порто-Паоне. Стару аварійну вежу розібрали, а 1933 року приміщення під нею переобладнали на камерний блок для спостереження, поруч із лазаретом і карантинними кімнатами; на верхніх поверхах — адміністративні кабінети та помешкання директора й наглядачів. Перед входом широка алея обабіч павільйонів установи: спальня, школа, їдальня, клумби й майданчики, а рівнем нижче — велике спортивне поле.

Замок імовірно походить із пізньоанжуйської доби й від XVI століття був перебудований на опорний пункт оборонної системи Педро де Толедо від Баї до Спероне після нападів Барбаросси на Калабрію, Іскію та Прочиду. 1656 року під час чуми віце-король Антоніо Альварес де Толедо-і-Бомонт зробив його лазаретом. За Бурбонів тут тримали політичних в'язнів; 1851 року Гладстон засудив умови, а після об'єднання ув'язнювали колишніх бурбонських чиновників.

Замок і весь острівець належали неаполітанській родині Македоніо, герцогам Гроттолелла. 1851 року граф Гладстон засудив нелюдські умови політичних в'язнів, ув'язнених тут за Бурбонів. Після об'єднання, внаслідок савойських чисток, замок став місцем ув'язнення колишніх бурбонських чиновників.

Наразі фортеця служить виховною колонією для неповнолітніх при Міністерстві юстиції Італії і не відкрита для публіки. Відвідувачі не можуть потрапити до будівлі чи на її територію через її інституційний статус.

1851 року британський державний діяч Вільям Юарт Гладстон засудив нелюдські умови ув'язнених у замку. Після об'єднання Італії ті самі камери прийняли колишніх бурбонських чиновників, усунених савойською адміністрацією. Від 1933 року на південно-східному схилі діє виправна установа для неповнолітніх, мистецька майстерня якої відкрита й для мешканців кварталу.