Chiesa di San Giovanni ad insulam, Романська церква в Ізола-дель-Гран-Сассо-д'Італія, Італія

Сан-Джованні ад Інсулам — романська церква, зведена між XI і XIII століттями на невеликому пагорбі над річкою Мавоне поблизу Ізола-дель-Гран-Сассо-д'Італія. Її фасад із пласким завершенням, піднятий наприкінці XII століття, має горизонтальний карниз із чергуванням стрілчастих і півциркульних арок на консолях, а також підвищений портал, окулюс і дві біфори в апулійському стилі. Споруда складається з церкви та крипти під пресвітерієм.

Монастирський комплекс уперше засвідчено декретом папи Луція II від 19 січня 1184 року, виданим для розв'язання суперечки, що виникла 1183 року між Одерізіо, єпископом Пенне, і Сенебальдо, абатом Сан-Квіріко в Антродоко. Папа доручив справу кардиналові Оттавіо з Санті-Серджо-е-Бакко та Теодіно, єпископу Порто. Документ доводить, що комплекс існував уже в XII столітті; церкву й крипту звели між XI та XIII століттями.

Комплекс належав до абатства, руїни якого досі оточують церкву; вона внесена до переліку монументальних будівель провінції Терамо. Нині входить до «Долини абатств» — релігійного туристичного маршруту, що охоплює також Санта-Марія-ді-Ронцано, згадану разом із нею в тому самому папському декреті 1184 року.

Церква стоїть окремо на невеликому пагорбі над річкою Мавоне, поблизу Ізола-дель-Гран-Сассо-д'Італія; до неї ведуть стежкою від дороги в долині Мавоне. Будівля входить до релігійного маршруту Valle delle Abbazie, а навколо неї збереглися руїни прилеглого абатства. Всередину потрапляють через підвищений головний портал, до якого піднімаються кількома сходами.

Церкву також називають Сан-Джованні-аль-Мавоне — за річкою, над якою вона стоїть. Місцеві історики Вінченцо Бальцано та Іньяціо Карло Ґавіні сперечалися про крипту: Бальцано вбачав у ній церкву до 1000 року, пізніше охоплену мурами; Ґавіні — частину єдиного задуму, зведеного поетапно.