Nostra Signora della Salute, Церковна будівля та святиня в Ла-Спеції, Італія

Ностра Сіньйора делла Салуте — католицька парафіяльна церква й святиня на площі Брін у кварталі Умберто I в Ла-Спеції. Вона має одну склепінчасту наву з матронеями обабіч пресвітерію та дві дзвіниці з необароковими банями, завершені лише 1912 року. Головний вівтар — барокова мармурова робота 1771 року; шанована Мадонна делла Салуте, олія на полотні невідомого автора, ймовірно XVI століття, стоїть на троні заввишки близько одинадцяти метрів від підлоги, оточена чотирма колонами з жовтого веронського мармуру та скульптурами з каррарського мармуру.

Будівництво розпочалося 1887 року в межах нового робітничого кварталу Умберто I і завершилося 1900 року, але дві дзвіниці з необароковими банями були добудовані лише 1912 року. Пам'ятна плита в баптистерії, встановлена 1910 року з нагоди освячення єпископом Джованні Карлі, засвідчує, що храм зведено за бажанням його попередника Джачинто Россі за проєктом архітектора Мауріціо Дюфура. Він успадкував назву й шанування від ораторію Мадонни делла Скорца XVI століття, зруйнованого після перенесення станції з Вальделлори.

Назва й шанування походять від ораторію Мадонни делла Скорца XVI століття на сучасній Віале Феррарі, розібраного після перенесення станції до Вальделлори; частину його колон використали в колишньому готелі Terminus. Шанований образ, олія на полотні невідомого автора, 1925 року прикрасили золотими діадемами, відлитими з ювелірних виробів, подарованих парафіянами.

Церква стоїть на п'яцца Брін у кварталі Умберто I історичного центру, навпроти «Фонтану голосів» Мірко Базальделли (1956). Інтер'єр — однонавний склепінчастий простір із матронеями обабіч пресвітерію; шанована Мадонна делла Салюте розміщена на троні заввишки близько одинадцяти метрів, у рамці з чотирьох колон жовтого веронського мармуру. На контрфасаді — орган Tamburini (opus 92, 1925).

Шанована картина Мадонни делла Салуте не має відомого автора чи походження; вважається, що вона датується XVI століттям. 1925 року парафіяни пожертвували коштовності й прикраси, які переплавили на золоті діадеми, що оздоблюють полотно. Кропильниця біля входу досі несе сліди серйозного акту вандалізму 1907 року.