San Barnaba, Сучасна церковна будівля в Римі, Італія.

Сан-Барнаба — це церква з червоної цегли в неороманському стилі, з високим фасадом, прорізаним трьома вікнами, перед яким стоїть портик на стовпах. Базилікальний інтер'єр має три нави, розділені стовпами й арками, кроквяну стелю та чотири бічні каплиці. В апсиді — велика мозаїка Іджіно Купеллоні 1966 року.

Сан Барнаба збудували між 1956 і 1957 роками за проєктом Тулліо Россі та урочисто освятили 19 жовтня 1957 року монсеньйор Етторе Куніал, віце-генеральний вікарій Римської дієцезії. Церква перейняла титул зниклого середньовічного храму Сан Барнаба де Порто, що стояв біля Порта Маджоре. Парафію ж заснували 11 жовтня 1932 року декретом кардинала-вікарія Франческо Маркетті Сельваджані й доручили павоніанам.

Парафію заснували 1932 року й довірили Синам Марії Непорочної, павоніанам, які служать тут і досі. Назва походить від середньовічної церкви Сан-Барнаба-де-Порта, що колись стояла біля Порта-Маджоре і тепер зникла; ця будівля успадкувала її титул. Над чотирма бічними дверима висять портрети пап, пов'язаних з її історією: Пія XI, засновника парафії, Пія XII, який звелів збудувати церкву, Павла VI та Івана Павла II, які її відвідали.

Сан-Барнаба розташована на вулиці Джованні Маджі, 23, у районі Пренестіно-Лабікано на схід від історичного центру; найближча станція метро — Лоді на лінії C, за кілька хвилин пішки. Вхід з вулиці, під портиком із латинським написом. Це діюча парафія, яку опікують павоніани, тож відвідувати її краще поза часом мес.

Мозаїка апсиди роботи Іджино Купеллоні (1966) зображає Варнаву, що приймає благодать від Трійці, оточеного натовпом, серед якого стоять Іван XXIII, Павло VI, патріарх Атенагор, архієпископ Рамзі та кардинал Тралья, названі «новими protagonists Церкви»: свідчення екуменічного оптимізму між завершенням Другого Ватиканського собору та 1971 роком.