Église Saint-François, Церковна будівля в Саронно, Італія.

Церква Сан-Франческо в Саронно має три нави по шість прогонів, дванадцять бічних каплиць і глибоку півкруглу апсиду; четвертий прогін, із каплицями святого Антонія та Непорочного Зачаття, найширший. Центральна нава має дерев'яну кесонну стелю, бічні — хрестові склепіння, апсида — муроване циліндричне склепіння. Фасад XVII століття обрамлений двома пілястрами з іонічними капітелями, з'єднаними гірляндою лілій; у нішах стоять статуї святого Франциска і святого Антонія, висічені 1774 року й замінені 2004-го.

Церква, присвячена святому Петру, задокументована на цьому місці з 1154 року; її перебудували 1297 року разом із прилеглим монастирем, заснованим, імовірно, завдяки проповідям Антонія Падуанського близько 1230 року. 1570 року Карло Борромео переніс парафіяльний осідок до церкви святих Петра і Павла й присвятив стару церкву святому Франциску. Монастир скасував Наполеон 1797 року, а від 1931 року церква є національною пам'яткою.

Назва змінилася 1570 року: Карло Борромео переніс парафію до церкви Святих Петра і Павла й передав цю будівлю францисканцям як Сан-Франческо. Бічні каплиці були під патронатом родин Саронно, чиї герби (Рейна, Лучіні, Дзербі, Боссі, Россі, Вісконті) збереглися на склепіннях. 1850 року Анджело Рамаццотті заснував тут місійний інститут PIME.

Церква стоїть на однойменній площі; зі сходу до неї прилягає чотирикутна дзвіниця, а з південного заходу — давній францисканський монастир, тепер приватний будинок, головні двері якого виходять на площу. Римський вівтар поставлено ззовні апсиди на вулиці Каркано, тож варто обійти будівлю, а не зупинятися біля фасаду.

Ззовні будівлі лежить римський вівтар з перших століть нашої ери, з викарбуваним ім'ям давнього купця. Цей артефакт пов'язує раннє римське минуле місця з його пізнішим релігійним призначенням.