Sacro Cuore e San Giacomo di Carignano, Церковна споруда в районі Каріньяно, Генуя, Італія

Sacro Cuore e San Giacomo di Carignano — неороманська церква на вулиці Якопо Руффіні, зведена за проєктом Луїджі Ровеллі. Фасад має центральне трояндове вікно, два широкі бічні отвори й угорі лоджію з двома годинниками обабіч, а над входом стоїть позолочена бронзова статуя Святого Серця роботи Джованні Сканці. Внутрішній простір із трьома навами, розділеними здвоєними колонами з граніту Бaveno, перекриває восьмикутний купол із високим шпилем.

Перший камінь заклали 13 жовтня 1892 року за присутності архієпископа Томмазо Реджо та дев'яти єпископів і архієпископів на обсадженій деревами площі вздовж вулиці Корсика. За бажанням монсеньйора Сальваторе Маньяско, який помер незадовго до того, церкву присвятили Пресвятому Серцю, додавши титул Сан-Джакомо від старої церкви. Крипту освятили 1896 року, верхню церкву відкрили 23 червня 1912 року, а роботи завершили 1914 року під керівництвом Антоніо Ровеллі після смерті його батька Луїджі 1911 року.

Назва поєднує Пресвяте Серце, обране з волі архієпископа Сальваторе Маньяско, зі святим Яковом, титулом церкви, заснованої 1154 року Ансальдо Спінолою. Стара церква вела книги хрещень від 1564 року, померлих від 1596 і шлюбів від 1627; ці архіви зберігає теперішня будівля. Від 1969 року зала крипти служить театру Каріньяно.

Церква стоїть на обсадженій деревами площі, що колись носила ім'я Ніно Біксіо, посередині Via Corsica, а вхід — з Via Jacopo Ruffini. Простора зала крипти, освячена 1896 року, правила за тимчасову церкву, а від 1969 року тут міститься Teatro Carignano. Верхню церкву урочисто відкрили 23 червня 1912 року.

Нова церква зберігає історичні парафіяльні архіви старої Сан-Джакомо: хрещення з 1564 року, записи про померлих з 1596 року та шлюби з 1627 року. Стару романську церкву, розібрану 1905 року, у народі називали «парафією повішених», бо до 1871 року тіла страчених на сусідній площі делла Кава кидали до спільної криниці в її крипті.