San Salvatore, Колишня церква в Генуї, Італія

Сан-Сальваторе це колишня церква на площі Сарцано в генуезькому районі Моло. Бароковий фасад має світло-вохряну центральну частину з темно-червоними панелями в світлих пілястрах, велике арочне вікно та різьблений портал із сірими дверима. Інтер'єр це одна зала з чотирма каплицями з кожного боку, тепер використовується як університетська аудиторія.

Церкву засновано в січні 1141 року, коли консули Гульєльмо Малокелло й Оберто Делла Торре передали священику Ансальдо землю на кампо Сарцано; вона була романською, тринавною. 1653 року її перебудували в бароковому стилі коштом братів Андреа й Бартоломео Коста, об'єднавши три нави в одну залу. Під час авіанальоту 1942 року вона згоріла й десятиліттями лежала в руїнах; університет її купив, а Лючано Гроссі Б'янкі керував реставрацією, завершеною 1992 року.

1809 року парафія дістала назву «San Salvatore e Santa Croce», увібравши скасовану парафію Санта-Кроче та її майно. Тут охрестили Нікколо Паганіні та художника Джоаккіно Ассерeto. Після скасування освячення парафіяльна діяльність триває в сусідньому ораторії Sant'Antonio Abate.

Сан-Сальваторе стоїть на п'яцца Сарцано в районі Моло, прилягаючи до колишнього монастирського комплексу Сант-Агостіно. Архітектурний факультет університету, який використовує будівлю як актову залу, розташований за кілька кроків, у колишньому монастирі Сан-Сільвестро. Парафія, якій вона колись служила, продовжує діяти в сусідньому ораторії Сант-Антоніо-Абате.

Реставрація 1992 року виявила залишки кам'яного облицювання первісної романської церкви, приховані від барокової перебудови 1653 року. Тоді ж відновлений розпис фасаду замінив фрески Джузеппе Паганеллі, виконані до освячення 1773 року і втрачені в пожежі 1942 року.