San Zeno in Oratorio, Романська церква у Вероні, Італія.

Сан-Дзено-ін-Ораторіо — це цегляна церква із західним фасадом із фронтоном, розеткою та двома високими бічними вікнами з трилистими стрілчастими арками. Базилікальний інтер'єр має три нави на двох рядах колон із півциркульними арками, підвищений пресвітерій із малою апсидою та купол із ліхтарем. Вигнутий східний фасад включає дороманські та романські елементи, середньовічні вікна, бічний вхід із червоного веронського мармуру з навісом і невелику дзвіницю XVIII століття.

Церкву було відбудовано в романському стилі після катастрофічного землетрусу у Вероні 1117 року, хоча деякі історики датують її заснування VII або VIII століттям. Між кінцем XIII і початком XIV століття було додано два бічні нефи, а в 1323 і 1336 роках церква фігурує в списках парафіяльних церков. Її було закрито наполеонівським декретом 1807 року і знову відкрито 1816 року як філію парафії Сан-Дзено.

Церква носить ім'я святого Дзено, єпископа IV століття, якого шанують місцеві жителі Верони. Цей зв'язок з ранньохристиянською постаттю формує те, як місцеві жителі сприймають цей простір та його духовну роль у їхній спільноті.

Церква вбудована в комплекс будівель: із заходу видно лише мур і портал, що веде до церковного подвір'я та фасаду, а зі сходу відкривається криволінійний фасад із середньовічними вікнами, бічним входом із червоного веронського мармуру з виступним портиком і невеликою дзвіницею XVIII століття. До подвір'я входять через готичний мармуровий портал, перенесений сюди 1827 року з розібраної церкви Sant'Antonio di Vienne; від 1830 року його фланкують дві статуї XVIII століття роботи Франческо Дзоппі із зображеннями святого Зенона і святого Петра Мученика.

Туфова статуя святого Зенона в ніші апсиди датується початком XIV століття і не є роботою Ріджино ді Енріко. У пресвітерії є фрагмент фрески із жіночою постаттю XII століття та «Розп'яття» кінця XIV століття.