Chiesa e convento di San Francesco, Церква та монастирська будівля в Потенці, Італія

Chiesa e convento di San Francesco — це романсько-готична церква з прилеглим монастирем поблизу п'яцци Маріо Пагано в Потенці. Високий готичний фасад має велике кругле вікно, а портал XVI століття несе монограму святого Бернардина Сієнського. Церква стоїть на залишках ранньороманської ораторії; камені з віялоподібними пальмовими мотивами, знайдені приблизно за три метри під правим кутом фасаду, тепер вмуровані в ліву зовнішню стіну.

Монастир засновано 1265 року, а церкву 1274 року, що засвідчують два написи на головному порталі. Нотаріальний акт 1279 року приписує присвяту святому Франциску: двоє робітників, похованих живцем 1266 року під час фундаментних робіт, нібито врятувалися його чудом. Перше пристановище братів (1230–1250) було тимчасовою станцією на проповідницьких шляхах, а комплекс розбудовували від середини XIII століття завдяки задокументованим пожертвам.

Церква присвячена святому Франциску, оскільки, згідно з нотаріальним актом від березня 1279 року, двох робітників, похованих живцем у 1266 році під час закладання фундаменту, врятувало чудо, приписуване святому; освячення відбулося 1274 року. Між XVI і XVIII століттями монастир приваблював до чернечого життя юнаків з усієї Базилікати, чому сприяла бібліотека єпископа Бонавентури Клавера.

Церква стоїть поблизу площі Маріо Пагано, головної площі міста, а її фасад частково закриває урядова будівля префектури. Крило колишнього монастиря, прибудоване до церкви й перетворене на суд, постраждало від пожежі 1912 року; під час відбудови з'явився провулок Віколо Асканіо Бранка, який тепер відділяє його від церкви. Монастирський комплекс нині налічує близько сорока приміщень, де й далі живуть францисканці-конвентуали.

Церкву присвятили святому Франциску 1274 року через подію 1266 року: двоє робітників, яких живцем засипало під час копання фундаменту, нібито врятувалися завдяки чуду, приписуваному святому. Нотаріальний акт від березня 1279 року фіксує свідчення очевидців.