Chiostro di Santa Patrizia, Релігійний клуатр у Неаполі, Італія

Chiostro di Santa Patrizia — монастирський комплекс на Віа Лучано Арманні з двома з'єднаними дворами. У більшому квадратному клуатрі аркади перебудували в XIX столітті під лабораторії анатомії та патології, а фрески зі сценами життя Христа й патронеси зафарбували вапном; сліди лишилися на склепінні коридору до давньої каплиці черниць. Менший клуатр зберіг первісне планування навколо засадженого деревами саду.

Монастирський комплекс засновано у XIII столітті для василіянських ченців, згодом він перейшов до бенедиктинських черниць, за яких став одним із найбагатших і найвпливовіших монастирів Неаполя. У цій ролі він діяв до 1648 року, коли почалися повільні логістичні зміни. Після об'єднання Італії та законів 1866 року про скасування церковного майна держава й академіки перетворили його на центр медичних досліджень, поблизу лікарень Інкурабілі та Джезу е Марія.

Комплекс названо на честь святої Патриції, шанування якої було пов'язане з бенедиктинками, що керували монастирем до 1648 року. Вулиця доступу присвячена Лучано Арманні, патологу, який очолював інститут і заснував тут школу розтинів. Пам'ятні таблиці в історичних залах містять імена анатомів, які викладали в приміщеннях, переобладнаних із колишніх келій черниць.

Комплекс розташований на вулиці Лучано Арманні, названій на честь патолога Лучано Арманні (1839-1903), який керував тут інститутом патологічної анатомії. Менший клуатр із центральним озелененим садом зберіг початкове планування і є тією частиною, що досі відкрита для відвідувачів; великий квадратний клуатр було сильно перебудовано під лабораторії анатомії та патології.

Криниця в центрі великого клуатра пов'язана з неаполітанською легендою: візантійський полководець Велізарій, не змігши взяти Неаполь силою, нібито увійшов до міста 536 року саме через цю криницю, з'єднану з підземним акведуком. Фрески клуатра, зафарбовані під час перебудови XIX століття, збереглися лише на склепінні коридору до старої каплиці черниць.