Chiesa di San Rocco, Церковна споруда в Міазіно, Італія

Церква Сан-Рокко — парафіяльний храм Міазіно, завдовжки 45 метрів і завширшки близько 27 метрів у трансепті, одна з найбільших церков району Новари. Її класицистичний фасад століттями лишався незавершеним і був добудований лише 1933 року архітектором Карло Ніґрою. Усередині є каплиці XVII століття, ліпнина й позолота, а також бароковий головний вівтар із різнобарвного мармуру та карбованої бронзи.

Романську церкву на цьому місці перебудували з 1627 року за проєктом міланського архітектора Франческо Марії Рікіні та освятили 12 липня 1648 року єпископом Новари Антоніо Торнієллі. Роботи почалися незадовго до чуми 1630 року, під час якої сусідній ораторій Сан-Карло слугував лазаретом. Класицистичний фасад століттями залишався незавершеним і був добудований лише 1933 року Карло Ніґрою.

Церква присвячена святому Роху з Монпельє, до якого зверталися проти чуми, що циклічно вражала цю місцевість. Під час епідемії 1630 року в ораторії Сан-Карло одразу за селом влаштували лазарет; цей ораторій зображено на одному з великих полотен у церкві. Каплиці оздобили заможні родини Міазіно, зокрема Мартеллі.

Церква розташована в Міазіно, у провінції та дієцезії Новара, і є однією з найбільших у Новарезі: 45 метрів завдовжки та близько 27 метрів завширшки на перехресті. Фасад, що століттями лишався незавершеним, було добудовано лише 1933 року архітектором Карло Ніґрою. Від жовтня 1997 року будівлею опікуються регулярні каноніки-премонстратенси, а реставрація полотен і архітектурних частин триває.

Фасад церкви століттями залишався незавершеним і був добудований лише 1933 року Карло Ніґрою, архітектором, який оселився в Міазіно. Усередині велике полотно Стефано Марії Леньяні, званого іль Леньяніно, зображує чудо Весілля в Кані.