Forte San Giacomo, Форт у Вадо-Лігуре, Італія

Форте-Сан-Джакомо — це укріплення на Лігурійському узбережжі поблизу Вадо-Лігуре з чотирма бастіонами, підземними складами та плацом. Споруда розташована поруч із Форте-Санто-Стефано, з'єднана зовнішніми стінами та переходами, що утворюють інтегровану оборонну мережу.

Генуезька республіка збудувала форт між 1757 і 1759 роками на руїнах попереднього форту Сан-Лоренцо, зруйнованого 1658 року. Фельдмаршал Антоніо Федеріко Флобер розпочав роботи 6 червня 1757 року, але дешеві матеріали й просочування води змусили Сенат 1758 року замінити його французьким полковником і картографом П'єром де Коттом. Французькі солдати Наполеона використовували його під час Альпійської війни та першої італійської кампанії 1792–1797 років.

Фортеця спершу мала назву Сан-Лоренцо, а згодом дістала ім'я Сан-Джакомо; її мури досі з'єднують її з фортецею Санто-Стефано. Обидві споруди творять єдину оборонну систему, поєднану зовнішніми мурами й підземними проходами, якими відвідувач може пройти від однієї будівлі до іншої.

Форт стоїть на Капо-ді-Вадо поблизу Вадо-Лігуре, уздовж прибережної дороги. Він з'єднаний з Форте-Санто-Стефано зовнішніми мурами та підземними переходами; відвідувачам слід очікувати вузьких коридорів і носити міцне взуття під час огляду внутрішніх приміщень.

Перепроєктування 1758 року П'єром де Коттом виправило фатальний недолік: фортеця була відкрита для атак з тилу. Рішенням було об'єднати її зі старішим Форте-Санто-Стефано в одну фортецю, з'єднану зовнішніми мурами та підземними проходами, які й досі сполучають обидві.