Forte San Giuliano, Військова фортеця в районі Альбаро, Генуя, Італія

Форте-Сан-Джуліано — форт, розпочатий 1826 року й завершений 1836 року на генуезькому узбережжі між Пунта-Ваньо та мисом Сан-Джуліано. Він має дві казарми: чотириповерхова північна, при сучасній вулиці Гобетті, зберегла вхідний підйомний міст із механізмами, а триповерхова південна прилягає до контр-ескарпового муру з морського боку. Комплекс оточують рів і зигзагоподібний контр-ескарповий мур, а контр-ескарпова галерея з бійницями з'єднує казарми під землею.

Будівництво Форте Сан-Джуліано почалося 1826 року на ділянці поруч із віллою Сопраніс, яку включили до периметра, і завершилося 1836 року; форт замикав східну оборонну лінію фортів С. Мартіно, С. Текла, Рішельє, Куецці та Ратті. 1849 року його зайняли повстанці, але савойські війська відбили форт. 1889 року додали берегову батарею з шістьма гаубицями 28 GRC, а з 1943 року вермахт і армія Італійської соціальної республіки влаштували тут в'язницю для антифашистів і партизанів.

Фортеця названа на честь сусіднього монастиря Сан-Джуліано, а не святого покровителя. Її нижня галерея, тунель скаппа, з'єднувала дві казарми й вела до склепінчастих приміщень, які слугували пороховими льохами та складами боєприпасів. Зигзагоподібний мур контр-ескарпу та рів з трьох боків досі простежуються навколо комплексу.

Від 13 травня 1995 року форт є резиденцією провінційного командування карабінерів Генуї, тому комплекс можна оглянути рідко і лише за певних нагод. З Корсо Італія ще видно пеньки галереї контр-ескарпу, перерізаної під час прокладання дороги 1913 року, а біля під'їзної дороги зі схилу виступають дві позиції «Тобрук».

Дві позиції «Тобрук» часів Другої світової війни досі виступають зі схилу над Корсо Італія, поблизу під'їзної дороги до фортеці. Після 8 вересня 1943 року вермахт і армія РСІ використовували фортецю як в'язницю для антифашистів і партизанів; 3 березня 1944 року тут на світанку розстріляли Джакомо Буранелло, командира генуезьких GAP, після 24 годин катувань.