Eremo di Sant'Alberto di Butrio, Романський ереміт у Понте-Ніцца, Італія

Ереміт Sant'Alberto di Butrio — це ереміторій у долині Стаффора на висоті 687 метрів, у присілку Аббадія Сант'Альберто, Понте Ніцца. Комплекс із грубого бежево-коричневого каменю гуртується навколо романської церкви; висока квадратна дзвіниця зі світлого каменю піднімається ярусами, угорі має два арочні отвори з дзвонами й увінчана черепичним дахом і хрестом. Нижчі будівлі з червоними черепичними дахами прилягають до неї, а біля лівого фасаду стоїть темна скульптура.

Альберто ді Бутріо оселився як відлюдник у долині Борріоне 1030 року; після того як він зцілив німого сина маркіза Казаласко, той збудував для нього та його послідовників романську церкву, присвячену Мадонні. Громада обирала Альберто абатом до його смерті 1073 року, а булла 1074 року підпорядкувала ереміт безпосередньо Григорію VII. Від нього залежали абатства й осередки в провінціях П'яченца, Павія, Алессандрія та Генуя.

Назва походить від Альберто ді Бутріо, який 1030 року оселився як відлюдник у сусідній долині Борріоне і керував громадою до своєї смерті 5 вересня 1073 року. Його останки поклали у воскову статую, що зберігається в церкві Сант-Альберто, а церкву Санта-Марія відреставрували 1973 року з нагоди дев'ятисотої річниці його смерті.

Ереміт розташований на висоті 687 метрів у долині Стаффора; до нього під'їжджають дорогою з Понте-Ніцца, а останню ділянку проходять пішки, підйом відкриває гірське оточення. Церкву Санта-Марія відреставрували 1973 року, тоді ж знову відкрили вузькі вікна апсиди й влаштували сходи на подвір'ї.

Чернець Аве Марія, у миру Чезаре Пізано, жив у еремі з 1923 по 1964 рік, ведучи життя молитви й покаяння. Дон Оріоне 1921 року знову заселив це місце Пустельниками Божого Провидіння, і цей чернець став найвідомішим серед них.