Monte Ragola, Гірська вершина в Емілії-Романьї, Італія

Монте-Раґола — це присадкуватий масив трапецієподібної форми, складений серпентинітовими офіолітовими породами, на вододілі між долинами Нуре й Чено, на межі провінцій П'яченца і Парма. Його голі схили перериваються скельними урвищами, а привершинна зона — це широка напівплоска ділянка з кількома примірниками гірської сосни. Найвищу точку на 1711 метрі позначає хрест; короткий скельний відріг на північ несе північну вершину заввишки 1704 метри.

На північному схилі Монте-Рагола два невеликі озера льодовикового походження, Лаго-Біно і Лаго-Моо, зберігають сліди Вюрмського зледеніння. Гора складена серпентинітовими офіолітовими породами, а її верхів'я — широка напівплоска ділянка з кількома соснами гірськими. Найвищу точку позначає хрест, а на північ відходить короткий скельний відріг до північної вершини заввишки 1704 м.

Вершину позначає хрест, а короткий скельний відріг відгалужується на північ до другорядної вершини заввишки 1 704 м. Серпентинітові офіолітові породи надають характеру голим, перерваним скельними урвищами схилам, а на широкій напівплоскій вершині ростуть кілька сосен муго.

Найкоротший маршрут починається на перевалі Пассо-делло-Дзовалло і піднімається західним відрогом гори маркованим шляхом 037. Шлях 035 від того самого перевалу веде до торфовища Прато-Гранде, звідки 037 піднімається на вершину північним схилом. З Феррієре шлях 021 проходить повз озеро Моо й озеро Біно до Прато-Гранде; шляхи 023 з Рокки та 033 з Кассіморено приєднуються до нього біля озер.

Два маленькі озера на північному схилі, Лаго Біно та Лаго Моо, є слідами Вюрмського зледеніння. Сама вершина — це широка, майже плоска ділянка з кількома гірськими соснами, а найвищу точку позначено хрестом. Короткий скельний відріг відгалужується на північ до другорядної вершини заввишки 1704 м.