Monte Sibilla, Гірська вершина в провінції Асколі-Пічено, Італія

Монте-Сібілла — вапнякова вершина висотою 2 175 метрів у горах Сібілліні, на межі комун Монтемонако і Монтефортіно, в національному парку Монті-Сібілліні. Вершину оточує стрімка рожевувата скеля, що утворює муроподібну «корону», а на горі стоїть притулок Rifugio Sibilla. Біля вершини, на висоті 2 173 метри, відкривається грот Сібілли.

Гора була місцем язичницького культу Кібели, великої Матері богів, що поширився за часів Клавдія. З приходом християнства культ Кібели замінив культ Сівілли, яку в XIV столітті ототожнювали з Кумською Сівіллою, а згодом з Апеннінською Сівіллою. У травні 1420 року Антуан де ла Саль піднявся на вершину з Монтемонако і описав грот Сівілли у «Le Paradis de la Reine Sibylle».

Назва походить від Сівілли, яку в XIV столітті ототожнювали з Кумською Сівіллою, а за новішими дослідженнями — з Апеннінською Сівіллою, відсутньою в переліку одинадцяти у Варрона. Печера біля вершини на висоті 2173 м була місцем язичницького культу Кібели, Великої Матері богів, поширеного за Клавдія; з приходом християнства його замінив культ Сівілли. Легенду поширив твір Андреа да Барберіно «Il Guerrin Meschino», а Ріхард Вагнер переосмислив її в «Тангейзері».

Щоб досягти вершини, потрібна добра фізична форма та впевненість на висоті, оскільки маршрут від Refugio Sibilla має круті ділянки з металевими ланцюгами, прикріпленими до скелі. Маршрут зазвичай без снігу і найдоступніший з пізньої весни до ранньої осені.

Антуан де ла Саль піднявся на Монте-Сібілла з Монтемонако в травні 1420 року й накреслив план грота Сібілли, який нині зберігається в Національній бібліотеці Парижа. Він описав просторий простір, оточений вирубаними в скелі сидіннями, які назвав «intalieux tout entour». Вхід до грота відкривається на висоті 2173 м, трохи нижче вершини заввишки 2175 м.