Palazzo Giulini, Бароковий палац у Соріко, Італія.

Палаццо Джуліні — барокова вілла в Соріко, біля північного краю озера Комо, з підвищеним центральним корпусом і двома вигнутими крилами, що обрамляють широку вхідну терасу, до якої ведуть два сходові марші. Його чотири поверхи мали зали зі стуком, фресками та дерев'яним різьбленням, освітлені великими вікнами в бік садів і Альто-Ларіо. Сад піднімався від дороги до вілли сімома великими водоймами, які живив сусідній потік Соріко, утворюючи малі каскади.

Будівництво розпочалося в другій половині XVII століття на замовлення Джорджо Джуліні, першого графа Соріко і королівсько-герцогського сенатора Мілана, а комплекс завершили 1733 року, коли майстер Джованні Марія Бароджо з Реццоніко виставив рахунок на 1197 лір за останнє оздоблення палацу й фонтанів парку. Архітектор невідомий, але розширення початку XVIII століття приписують П'єтро Лігарі. Повінь 1 вересня 1755 року знищила сади; граф Джованні Джуліні переїхав до Граведоні, палац продали 1800 року, а близько 1850 року він перейшов до місцевих родин.

Палац був центром рибної торгівлі та сільськогосподарських робіт, що відображає те, як шляхетські родини в районі озера Комо заробляли на життя. Ці заняття формували місцеву економіку і залишаються важливими для розуміння цього місця сьогодні.

Палац стоїть у руїнах на північ від державної дороги SS 340 у Соріко, на північному краю озера Комо, і є приватною незаселеною власністю, тому його оглядають ззовні. Будівля розташована біля потоку Соріко, який колись живив його рибні ставки; ґрунт біля води може бути вологим після дощу.

Повінь у потоці Соріко в ніч на 1 вересня 1755 року прорвала мури саду й занесла дім мулом; граф Джованні Джуліні тоді перебрався до Граведони, а палац став зерносховищем і складом. 1800 року його продали разом із маєтностями родини, зокрема П'яні-ді-Спанья, а близько 1850 року він перейшов до місцевих родин.