Pieve di San Giorgio di Valpolicella, Романська церква в Сан-Джорджо-ді-Вальполічелла, Сант-Амброджо-ді-Вальполічелла, Італія

П'єве ді Сан Джорджо ді Вальполічелла — романська церква в Сан-Джорджо-ді-Вальполічелла, присілку Сант-Амброджо-ді-Вальполічелла. Фасад із грубих світло-сірих і бежевих кам'яних блоків має виступну округлу частину з високим арочним порталом у рожевому кам'яному обрамленні; праворуч височіє квадратна кам'яна дзвіниця з циферблатом. Усередині довгу наву під темною дерев'яною кроквяною системою облямовують півциркульні арки, а під аркою апсиди стоїть кам'яний вівтар.

Розкопки на схід від церкви у 1985–1989 роках виявили прямокутну хижу бронзової доби та споруди залізної доби типу «ретейського дому», вирубані в скелі й укриті плитами рожевого вапняку. Місце було релігійним центром аруснатів, у чиїх написах згадано божеств Луальду, Куслана, Сонце й Місяць. Лангобардську фазу засвідчують колонки ківорію з іменем короля Лютпранда (712–744); церкву значною мірою перебудували близько XI століття після землетрусу 1117 року, а булла Євгенія III 1145 року вперше називає її плевбою.

Прізвисько «Ingannapoltron» («обдурює ледаря») вказує на підйом, який мали долати прочани, щоб дістатися церкви на пагорбі. Парафія була колегіальною церквою, чиї каноніки вели schola iuniorum, де місцеві хлопці вивчали основи латинської граматики, а з-поміж них обирали нових кліриків. Купіль початку XII століття стоїть з лівого боку будівлі.

Відвідувачі можуть дослідити східний клуатр із трьома оригінальними колонадами та центральним колодязем, а також археологічний музей, спроектований Ліберо Чеккіні. Розташування на вершині пагорба пропонує широкі краєвиди на околиці під час прогулянки комплексом.

У правій наві, під однією з колон, стоїть вівтар, присвячений Сонцю й Місяцю, зведений жерцем Квінтом Сертірієм Фестом. За джерелами, лише аруснати, схоже, шанували цих двох богів разом, імовірно просячи врожаю для полів.