Pizzo del Diavolo di Tenda, Гірська вершина в Ломбардії, Італія

Піццо-дель-Дьяволо-ді-Тенда — пірамідальна вершина висотою 2 914 м на вододілі між долинами Брембана, Серіана та Амбрія, на межі провінцій Бергамо і Сондріо. Поруч здіймається майже така сама друга вершина Дьяволіно (2 810 м). На південному схилі беруть початок джерела Брембо, а біля підніжжя північної стіни зберігаються невеликі льодовики й снігові поля.

Лікар із Вальтелліни Алессандро Россі здійснив перше відоме сходження у вересні 1870 року, піднявшись долиною Валь-д'Амбріа до Боккетта-ді-Подавіт, а далі сучасною звичайною стежкою. Бергамський провідник Антоніо Бароні сходив на вершину неодноразово: з Луїджі Бріоскі пройшов південно-західним гребенем навесні 1876 року, 5 квітня 1879 року супроводжував пані Фадіні в першому задокументованому жіночому сходженні, 1882 року здійснив перше зимове сходження, а 1889 року відкрив маршрут Віа Бароні південно-східним ребром. 1902 року, сімдесятирічним, він завершив провідницьку діяльність, повторивши цей маршрут і знайшовши складніший фінальний варіант.

Місцеві називають гору бергамським діалектом Piss del Diàol, а до назви додається Діаволіно — майже дзеркальна друга вершина висотою 2 810 м. Альпіністи прозвали вершину «Cervino delle Orobie» за гранчасту правильну піраміду, порівняння з Маттергорном, що трапляється в місцевій альпіністській літературі.

Звичайний маршрут починається в Кароні у Валь-Брембані й іде стежкою до притулку Rifugio Fratelli Calvi; далі спускається до озера Лаго-Ротондо і прямує до перевалу Пассо-ді-Вальсекка. За хатинами Байте-ді-Поріс стежка повертає на північ, через крутий схил і моренний осип доходить до сідловини Боккетта-ді-Подавіт (2624 м), а потім підіймається північно-західним гребенем із ділянками II категорії. Це близько 1800 м набору висоти і приблизно 5 годин; шлях можна скоротити через притулок Ріфуджо-Лонго і перевал Пассо-делла-Селлетта. З боку Вальтелліни підіймаються долиною Валь-Амбрія до тієї самої сідловини з півночі.

Майже близнюкова вершина Діаволіно (2810 м) стоїть навпроти головної; 1889 року Антоніо Бароні поєднав обидві під час спуску, і траверс Діаволіно-Діаволо нині один із найпопулярніших маршрутів. Загострений силует дав їй прізвисько «Маттергорн Оробіє».