Riserva naturale Torbiere del Sebino, Регіональний природний заповідник у Корте-Франка, Італія

Riserva naturale Torbiere del Sebino — це регіональний природний заповідник, що охоплює водно-болотні угіддя на південь від озера Ізео на висоті 185 м над рівнем моря, у комунах Ізео, Провальйо-д'Ізео та Корте-Франка. Він складається з очеретяних заростей, вологих луків і відкритої води та є найбільшим водно-болотним угіддям провінції Брешія. На його краю в Провальйо-д'Ізео стоїть клюнійський монастир Сан-П'єтро-ін-Ламоза.

Торф утворювався тисячоліттями з болотної рослинності; від кінця XVIII століття висушений торф слугував паливом на шовкопрядильнях Ізео та в домівках. 1862 року туринський консорціум Società Italiana Torbe купив більшість болота, і торф також живив потяги Брешія-Ізео-Едоло до Першої світової війни. Видобуток припинили близько 1950 року, коли до 1970-х добували глину для цегли, після чого почалися перші природоохоронні обмеження.

Клюнійський монастир Сан-П'єтро-ін-Ламоза стоїть у Провальйо-д'Ізео, на підвищенні біля південного краю заповідника. Його романська церква та монастирські будівлі підіймаються над очеретами, які ченці колись осушували й обробляли. Це головний історичний орієнтир, видимий зі стежок водно-болотного угіддя.

Заповідник лежить на висоті 185 м над рівнем моря на південь від озера Ізео й поділений між Ізео, Провальйо-д'Ізео та Корте-Франка; ним керує консорціум провінції Брешія, гірської громади Себіно і цих муніципалітетів. Стежки й пункти спостереження починаються від забудованих країв цих трьох містечок; польська примітка про відвідини на світанку суперечить пораді приходити вдень. Після дощу потрібне взуття для вологого ґрунту.

Місце має міжнародне визнання згідно з Рамсарською конвенцією за його значення як водно-болотного середовища існування. Цей статус відображає його роль як важливої зупинки та постійного дому для перелітних птахів, що подорожують між континентами.