Rocca di Monfalcone, Середньовічна фортеця в Монфальконе, Італія.

Рокка-ді-Монфальконе — пізньоантична фортеця на пагорбі за містом, зведена близько 490 року за Теодоріха Великого. У XV столітті мури відремонтували й обладнали парапетом, а в XVI столітті в центрі спорудили квадратну кам'яну вежу для зберігання пороху. Нині на вершині діє спелеологічний музей.

Вершина пагорба була заселена ще в доісторичні часи, і досі видно залишки доісторичного кастельєре. Близько 490 року Теодоріх, король остготів, за переказами, звів фортецю після перемоги над Одоакром на Ізонцо. 967 року Оттон I подарував Монфальконе і рокку Аквілейському патріархату; фортеця вперше згадується в документах 1289 року. 1409 року вона перейшла до графів Горіції, а 1420 року — до Венеції.

Назву «Verruca Montis Falconis» (вершина гори Фальконе) згодом скоротили до «rocca». Від 1968 року вершину довірено Gruppo Speleologico Monfalconese «Amici del Fante», заснованій 1948 року, яка керує там спелеологічним музеєм і проводить екскурсії для шкіл про карстові явища.

На вершину піднімаються пішки; постійна спелеологічна експозиція музею розташована на горі, а дирекція й лабораторії — у місті, на Via Valentinis 134. Споруду реставрували в 1950–1955 роках, а з 1968 року нею опікується Gruppo Speleologico Monfalconese "Amici del Fante".

Квадратну кам'яну вежу в центрі звели після 1525 року з ініціативи подести Джованні Дьєдо, який наказав перебудувати фортецю від фундаментів для бою вогнепальною зброєю і зберігав у вежі порох. Викарбувана кам'яна плита над дверима вежі нагадує про повернення Рокки до венеційців.