San Salvatore Maggiore, Бенедиктинське абатство в Кончервіано, Італія

Сан-Сальваторе-Маджоре — колишнє бенедиктинське абатство на плато гори Летенано у присілку Пратоянні (Кончервіано), зведене на руїнах римської вілли. Плита Сесто Тадіо, частина повторно використаного римського саркофага, слугує водоймою фонтана в комплексі, а в мурах збереглися структурні сліди вілли. Абатство стоїть біля дороги, яку Нікколо Персікетті ототожнив із Віа Цецилія.

Абатство було засноване у 735 році та розвинулося в імперський монастир за Карла Великого зі значною політичною вагою. Папа Пасхалій I пізніше подарував йому мощі святого Іполита, що підвищило його духовний авторитет у всьому регіоні.

Титул абата Сан-Сальваторе-Маджоре пережив скасування абатства 1629 року і 1841 року перейшов до єпископа Поджо-Міртето; від 1925 року його носить єпископ Рієті. Найближче поселення — Ваккаречча у фраціоне Пратоянні комуни Кончерв'яно.

Абатство розташоване між долинами річок Сальто і Турано, до нього можна дістатися асфальтованою дорогою, придатною для автомобілів. Відвідування дозволяє легко оглянути територію та будівлі, хоча деякі ділянки можуть вимагати обережного пересування залежно від поточних умов.

Архів абатства зник, і його історію відновили за записами, що збереглися в сусідньому абатстві Фарфа. Римську надгробну плиту Lapide di Sesto Tadio повторно використали як чашу фонтана в комплексі; деякі дослідники пов'язують це місце з віллою сенатора Тадіо Непоте.