Tomba di Giulietta, Могила у Вероні, Італія

Tomba di Giulietta — це прямокутний кам'яний саркофаг із неглибокою внутрішньою чашею, низько поставлений у крипті колишнього монастиря San Francesco al Corso. Його край і боки з нерівних блоків світло-бежевого, кремового та іржаво-коричневого кольорів оточують білі квіти із зеленими стеблами. Саркофаг датується XIII–XIV століттями і виготовлений з червоного мармуру.

Саркофаг уперше пов'язали з Джульєттою в новелі Луїджі да Порто 1524 року; прощі стали такими численними, що 1548 року ченці пристосували його під резервуар для води. 1868 року його перенесли з саду до стіни старої церкви під арочний портик, а 1898 року оточили фрагментами античних надгробків і колон. Після фільму Джорджа К'юкора 1936 року саркофаг перемістили до крипти церкви.

Назва походить із новели Луїджі да Порто 1524 року, яка вперше помістила могилу Джульєтти в монастирі капуцинів; незабаром до безіменного саркофага почали приходити прочани. 1548 року ченці пристосували його під резервуар для води, щоб припинити відвідини. Від 2000 року в клуатрі проходить літній фестиваль Opera in Love, що поєднує слова Шекспіра з Верді, Пуччіні та Моцартом.

Саркофаг стоїть у крипті колишнього монастиря Сан-Франческо-аль-Корсо, тепер музею фресок «G.B. Cavalcaselle»; у клуатрі влітку щопонеділка відбувається фестиваль Opera in Love. Камінь лежить низько, тож зазирають у неглибоку чашу, куди часто кладуть квіти.

1548 року церковна влада перетворила саркофаг на посудину для води, щоб зупинити прочан; 1550 року Джироламо далла Корте бачив його біля криниці братів. Згодом від нього відбивали фрагменти для прикрас, зокрема Марія Луїза Австрійська. Діккенсу його показали як діжку, а жінка назвала його «La tomba di Giulietta la sfortunata».