Villa Fontallerta, Вілла у Флоренції, Італія

Вілла Фонталлерта — компактна двоповерхова вілла на схилах пагорба Камерата у Флоренції, з підвальним рівнем і довгим крилом стайні, доданим у XIX столітті вздовж північно-східної сторони. Її південний фасад походить від лоджії XVI століття з подвійною аркадою півциркульних арок під хрестовими склепіннями, пізніше включеної до пізньобарочного фасаду, що виходить на італійський сад. Усередині на місці колишнього двору влаштовано двосвітну бальну залу з ліпниною та обхідною галереєю.

У XIV столітті заможний флорентійський купець Філіппо ді Нікколо Корнаккіні володів «палаццо» на цьому схилі. Уже 1427 року палац згадано як «di Fontallerta» у флорентійській податковій декларації Аньоло ді Дзанобі Ґадді; родина Ґадді тримала його близько трьох століть, замовляючи розширення та фрески художникам власної родини, як-от Таддео чи Аньоло. Наприкінці XVI століття з південно-східного боку додали лоджію, приписувану Амманнаті; у XVIII столітті маркіз Сінібальдо перетворив подвір'я на бальну залу й звів перед нею новий фасад. 1850 року вілла перейшла до графа Пазоліні, який створив обсаджену деревами в'їзну алею на viale Augusto Righi і романтичний парк; вона й досі належить спадкоємцям Пазоліні.

У «Декамероні» (IX, 5) Боккаччо поміщає новелу про Каландріно, Буффальмакко й красуню Нікколозу у двір вілли, який нині зник. У підвалах лишилися сліди криниці того двору, а фреска Христа XIV століття й досі видима. Назва Фонталлерта засвідчена з 1427 року в податковій декларації Аньйоло ді Дзанобі Гадді у Флоренції.

Вілла Фонталлерта є приватною власністю спадкоємців родини Пазоліні й не відкрита для публіки, тож ні інтер'єри, ні парк відвідати не можна. До району потрапляють через віале Аугусто Рігі на схилах пагорба Камерата, звідки віллу видно з вулиці; краєвид на Флоренцію відкривається саме з цієї пагорбової дороги.

Боккаччо переніс дію п'ятої новели дев'ятого дня «Декамерона» до двору вілли, де з'являються Каландріно, Буффальмакко й прекрасна Нікколоза. Двір уже зник, але в підвалах лишилися сліди криниці, а фреска Христа XIV століття й досі доступна для огляду.