Villa Lucia, Вілла у Вомеро, Неаполь, Італія

Вілла Лючія — неокласична будівля в помпейському стилі у Вомеро, поруч із парком вілли Флорідіана та над парком Гріфео у К'яї. Антоніо Нікколіні завершив дах і переробив фасад, додавши портик із чотирма колонами, що надає їй вигляду дорійського храму. Міст заввишки 16 метрів, збудований для подолання крутого перепаду висот, раніше з'єднував її з рештою парку Флорідіана.

Вілла Лучія спершу була місцем молитви бенедиктинців наприкінці XVI століття, а в середині XVII століття — дачним будинком отців із Лукки. Джузеппе Салічеті, міністр Йоахіма Мюрата, купив її 1807 року; Франческо Мареска 1809 року перетворив її на кав'ярню у формі храму. Фердинанд I придбав її 1816 року для комплексу Флорідіана, а Антоніо Нікколіні додав чотириколонний дорійський портик і міст заввишки 16 метрів. 1827 року спадкоємці герцогині поділили маєток, і граф Луїджі Гріфео отримав віллу Лучія.

Назва вілли походить від Лючії Мільяччо, герцогині Флорідії, фаворитки короля Фердинанда I, яка отримала весь комплекс Флорідіана. У XX столітті вона стала місцем зустрічей митців і антифашистських інтелектуалів навколо студії художника Паоло Річчі, а згодом приймала таких діячів, як Пабло Неруда, Альберто Моравіа і Пальміро Тольятті.

Вілла Лучія — це приватний елітний кондомініум, закритий для відвідувачів. Її можна побачити лише ззовні: до неї веде стежка від Віа Чимароза, поруч із верхньою станцією фунікулера К'яйя, а від парку Вілла Флорідіана її відділяє мур.

До вілли Лучія веде стежка від Віа Чимароза біля верхньої станції фунікулера К'яйя; частину її земель експропріювали 1888 року для будівництва цього фунікулера. У XX столітті вілла стала місцем зустрічей митців та антифашистських інтелектуалів, а Массімо Капрара згадував вечори на її терасі над морем із Пальміро Тольятті.