Villa Sorra, Бароковий будинок у Кастельфранко-Емілія, Італія

Вілла Сорра стоїть у центрі свого маєтку в місцевості Гаджо на північ від Кастельфранко-Емілія. Головний корпус квадратного плану увінчує бельведер; первісну шестикутну вежу розібрали після війни. Сад XVIII століття переробили в XIX столітті в англійському романтичному стилі.

Із другої половини XVII століття Франческо Сорра, купець із Модени, купував землі в Гадджо і Панцано на кордоні Папської держави та герцогства Есте. На початку XVIII століття граф Антоніо Сорра замовив віллу Джузеппе Антоніо Торрі. Сад, закладений у XVIII столітті, у XIX столітті перетворили на англійський романтичний сад для маркізи Іпполіти Левіццані. Пошкоджену землетрусом 2012 року віллу відреставрували до грудня 2013 року.

Свою назву вілла отримала від графа Антоніо Сорри, який на початку XVIII століття замовив її Джузеппе Антоніо Торрі. Згодом маєток перейшов до Крістофоро Мунаріні-Сорри, чия дружина, маркіза Іпполіта Левіццані, у XIX столітті наказала переробити сад XVIII століття в англійському романтичному стилі. У віллі зберігається Raccolta della vita contadina — 9000 предметів селянського побуту, подарованих у 1970-х роках художником і антикваром Челестіно Сімоніні.

Сама вілла недоступна і вже багато років її не можна відвідати, тож оглядають її ззовні; маєток розташований на Via Prati 50 у місцевості Гадджо на північ від Кастельфранко-Емілія. Землетрус в Емілії 2012 року пошкодив будівлю, а реставрацію комплексу завершили в грудні 2013 року.

Вілла Сорра слугувала знімальним майданчиком для останнього фільму П'єра Паоло Пазоліні «Сало, або 120 днів Содому» (1975). На території маєтку також зберігається «Raccolta della vita contadina» — колекція сільського побуту, подарована художником і антикваром Челестіно Сімоніні в 1970-х роках, що нині налічує 9000 експонатів.