Villa Torlonia, Міський парк в Авеццано, Італія

Вілла Торлонія — парк у центрі Авеццано площею понад три гектари, поруч із парком на п'яцца Торлонія, разом вони утворюють близько шести гектарів зелені. У романтичному саду ростуть вікові дерева, зокрема ліванський кедр, гінкго, платан і тис, а вздовж алей виставлено фрагменти кам'яних капітелей і оригінальної статуї Мадонни дель Інчіле, встановленої 1876 року за проєктом Карло Ніколи Карневалі та зруйнованої під час землетрусу 1915 року. На території також є палац Торлонія, восьмикутний дерев'яний павільйон Торлонія, музей селянської та пастушої культури, відділ Державного архіву та штучний ставок.

Алессандро Торлонія замовив віллу та однойменний палац, а сади облаштували за зразком італійського саду й насамперед романтичного саду. 1912 року Бенедетто Кроче підтримав поширення закону 364, першого італійського акта про охорону культурної спадщини, на парки й сади. Родина Торлонія передала парк і палац комуні Авеццано 1950 року; 1978 року вони перейшли до Ente Fucino, а згодом до регіону Абруццо, який рішенням від 27 січня 2015 року передав управління комуні, завершене 2024 року.

Павільйон Торлонія — восьмикутна дерев'яна споруда у стилі ліберті, виготовлена 1891 року римськими столярами Фрозіні та Боккаччіні; згодом у ній розмістився музей селянської та пастушої культури. Великі будівлі парку, колись склади й зерносховища, тепер слугують для виставок і ярмарків, а в саду експонують сільськогосподарські знаряддя перших селян Фучіно.

Парк розташований у центрі Авеццано і разом із сусіднім садом п'яцца Торлонія займає близько шести гектарів; сам парк вілли простягається на понад три гектари. На території стоять павільйон Торлонія, палац, музей селянської та пастушої культури і відділ Державного архіву. Від рішення регіону 27 січня 2015 року управління перейшло до комуни Авеццано, завершено 2024 року.

Восьмикутний дерев'яний павільйон Торлонія, званий «casino di caccia» або «chalet», збудували в стилі ліберті 1891 року римські столярі Фрозіні та Боккаччіні. Спершу він зберігав археологічні знахідки з осушення озера Фучіно, згодом — музей селянської та пастушої культури.