Церква Сан-Рокко, Церковна будівля в Сан-Поло, Венеція, Італія

Церква Святого Роха виходить на Кампо Сан-Рокко в районі Сан-Поло. Двоярусний кам'яний фасад, зведений у 1765–1769 роках Бернардіно Маккаруччі, має чотири ніші зі статуями венеційських святих, центральний рельєф «Святий Рох зцілює хворих на чуму» Джованні Морлайтера і статую святого Роха нагорі. Усередині — єдина зала під склепінням із великими вікнами, з картинами Тінторетто та фресками Порденоне в апсиді.

Скуола Гранде ді Сан-Рокко замовила будівництво церкви після рішення 1489 року оселитися біля Фрарі; церкву освятили 1494 року, але купол завершили лише 1507 року. Джованні Скальфаротто докорінно перебудував інтер'єр між 1726 і 1732 роками, зберігши старі апсиди та малий купол над пресвітерієм. Бернардіно Маккаруцці звів сучасний фасад між 1765 і 1769 роками після другого конкурсу, а ренесансний портал перенесли на лівий бік.

Церква присвячена святому Роху, чиї мощі, перенесені з Вогери, спочивають усередині; 1576 року його проголосили покровителем Венеції. Щороку 16 серпня на його свято дож здійснював прощу до церкви. Сусідня Скуола Гранде ді Сан Рокко, заснована в XV столітті для допомоги громадянам під час чуми, досі носить його ім'я.

Церква стоїть на Кампо Сан-Рокко в сест'єрі Сан-Поло; головний портал звернений до площі, навпроти — Скуола Гранде. Ренесансний портал і розетка попередньої будівлі тепер відкриваються з лівого боку. Інтер'єр — єдина зала під склепінням із великими термальними вікнами, які освітлюють згори полотна Тінторетто на стінах нави.

Реліквії святого Роха перенесли сюди з Вогери, а не з Монпельє, як казала традиція. 1576 року місто проголосило його покровителем Венеції, і щороку 16 серпня дож ішов прощею до цієї церкви. Мармурова «Слава святого Роха» Джованні Маркіорі зберігається всередині; рельєф над головним порталом — бронзова копія.