Church of Saint John of Verdara, Колишній монастир у Падуї, Італія

Церква Сан-Джованні-ді-Вердара — колишній римо-католицький храм на вулиці Сан-Джованні-ді-Вердара в Падуї. Її східний щипцевий фасад зберігає готичні отвори, зокрема розету в обрамленні багатолопатевих арок; бічні стіни членовані глибокими сліпими арками. Інтер'єр, колись тринавний, розділено для потреб лікарні, а південніше стоять монастирські будівлі з двома клуатрами.

Церква вже існувала 1219 року як молитовний дім пріорату білих бенедиктинців у районі, що звався «viridaria» через буйну рослинність. 1431 року папа Євгеній IV передав увесь монастир у коменду своєму небожеві кардиналу Антоніо Корреру, який 1436 року довірив його латеранським канонікам; ті доручили Лоренцо да Болонья та Джуліано да Порлецца розбудувати церкву й монастир. 1566 року він став абатством, 1783 року його скасувала Венеційська республіка, 1852 року він ненадовго перейшов до єзуїтів, а після 1866 року його перетворили на військовий шпиталь.

Назва Вердара походить від «viridaria» — буйної рослинності місцевості, де виник бенедиктинський пріорат. Між XVI і XVIII століттями зібрання мистецтва й книг каноніків, збагачене фондом П'єтро Монтаньяни та 1711 року колекцією Марко Мантова Бонавідеса, приваблювало гуманістів, як-от постійний відвідувач П'єтро Бембо.

Комплекс нині належить італійській армії як казарма «Де Бертоліні», де розміщено Військовий департамент судової медицини Падуї, тому територія закрита для публіки. Фасад церкви частково видно з вулиці Сан-Джованні-ді-Вердара, де вхід має номер 123.

Фасад церкви досі зберігає готичні отвори, зокрема розету в обрамленні багатолопатевих арок; решта споруди пізніша, можливо, XVII століття. Західна апсида помітно виступає й завершується багатокутним планом, а поруч стоїть основа дзвіниці, майже повністю розібраної після 1866 року.