Castelpagano, Руїни замку в Апрічені, Італія

Кастельпагано — руїни замку на відрозі Гаргано на висоті 514–545 м у межах Апрічени. Збереглася стіна завдовжки близько 50 м і заввишки не більше 1,5 м, із двома отворами колишніх дверей з обробленими одвірками. Праворуч вона з'єднується з круглою вежею заввишки менше 5 м, ліворуч — з дуже коротким залишком муру. Третя стіна замикає прямокутник на півдні, де височіє головна п'ятигранна вежа заввишки 6–7 м.

Заснування замку невідоме, можливо, друга половина IX століття, ще до Апрічени. У XI столітті він уже процвітав під владою нормандського графа Енріко, а після тривалої війни перейшов до Райнульфо Дренго та Руджеро з Ріньяно. У 1137 році його захопив Лотар III, який прийшов до Італії з подачі папи Іннокентія II; битва забрала сотні життів. Згодом Фрідріх II відновив замок для полювання і розмістив сарацинську залогу, звідси й назва.

Назва Кастельпагано походить від сарацинської залоги, яку розмістив Фрідріх II, адже нехристиян називали pagani. Місцева легенда розповідає про сарацинського принца, який збожеволів, намагаючись збудувати міст зі шкур тварин до принцеси на Монте-делла-Донна. Біля руїн печера Ліа, завглибшки близько 200 м, слугувала прихистком для розбійників у XIV столітті.

Руїни розташовані на підвищеній місцевості, до якої може бути важко дістатися за певних погодних умов. Рекомендується міцне взуття, а перевірка місцевих умов заздалегідь допоможе забезпечити безпечніше відвідування.

Назва Кастельпагано походить від сарацинської залоги, яку поставив Фрідріх II, адже нехристиян називали pagani. Поблизу розкопки виявили численні колодязі й цистерни та людські рештки, що вказують на цвинтар покинутого селища. Печера Ліа завдовжки близько 200 м у XIV столітті слугувала притулком для розбійників.