San Giuliano, Барокова церква у Віченці, Італія.

Сан-Джуліано — барокова церква у Віченці з фасадом, що має чотири коринфські пілястри та трикутний фронтон, увінчаний гербом міста. Інтер'єр має кілька вівтарів, включаючи головний вівтар з п'ятьма статуями, та чотирнадцять картин, що зображають Хресну дорогу на стінах.

Церква, присвячена святому Юліану Гостинному, існувала вже 1319 року поруч із притулком для жебраків і паломників на дорозі між Віченцою та Падуєю. Мініми отримали її 1647 року і заклали новий монастир 1666 року під керівництвом Антоніо Піццокаро; більшу церкву почали 1684 року й освятили 1693-го. Місто замовило 1702 року головний вівтар П'єтро Кавальєре, завершений 1713 року зі статуями Ораціо Маріналі.

Місцеві називають її Санзуліан; церкву присвятили святому Юліану Гостинному та святому Франциску з Паоли, засновнику ордену мінімів. Капуцини принесли сюди прах преподобного Антоніо Пагані та останки блаженного Марко да Монтегалло, засновника віченцького Монте-ді-П'єта.

Церква розташована на Корсо Падова 57, прямо біля Інституту Сальві, з будівлями, з'єднаними через простори, які колись належали монастирю. Відвідувачі повинні знати, що в інтер'єрі зберігаються релігійні твори мистецтва, і він продовжує функціонувати як активне місце богослужіння.

Головний вівтар замовило 1702 року місто у скульптора П'єтро Кавальєре, а завершили 1713 року за участі Ораціо Маріналі, який створив групу статуй над вівтарним столом. Церкву освятили 1693 року й присвятили як святому Юліану, так і святому Франциску з Паоли, засновнику чину мінімів.