San Bernardino, Колишній релігійний комплекс у Караваджо, Італія

Сан-Бернардіно в Караваджо складається з церкви Сан-Бернардіно та монастиря Санта-Марія-дельї-Анджелі. Церква має одну наву з трьома малими багатокутними каплицями ліворуч; у кінці є ще дві каплиці та короткий коридор до пресвітерію, з апсидою та малою квадратною дзвіницею.

Монастир освятили 1489 року, невдовзі після смерті Бернардина Сієнського 1444 року та його канонізації папою Миколаєм V 1450 року; за переказом, його збудували завдяки захопленню мешканців Караваджо його проповідями, які також принесли мир між Караваджо і Тревільйо. Французький уряд скасував монастир 1798 року і остаточно 11 травня 1810 року; будівлі стали фермою й казармою, а церква лишилася місцем богослужіння. 1970 року громада купила частину комплексу, а 1978 року лікарня подарувала їй церкву.

У церкві зберігається цикл фресок «Страсті Христові» 1531 року, приписуваний Фермо Стеллі, який підписав ребусом «Мадонну зі святими Бернардином і Рохом» на стіні між першою та другою капелами. Фрески першої капели приписують художникам із Тревільйо Бернардо Дзенале та Бернардіно Бутіноне; третю капелу 1944 року розписав заново Тренто Лонгаретті.

Колишні монастирські будівлі нині вміщують громадський центр Караваджо, міську бібліотеку та музей, а церква Сан-Бернардіно залишається місцем богослужіння. Церква зберегла первісну форму, тож на місці можна прочитати її однонавний простір і каплиці. Доступ до окремих частин залежить від міських установ, що там розміщені.

На стіні, що відділяє наву для вірян від частини церкви, призначеної для ченців, є великий цикл фресок «Страсті Христові», датований 1531 роком і приписуваний Фермо Стеллі. Цей художник із Караваджо також підписав ребусом фреску Мадонни зі святим Бернардином і святим Рохом між першою та другою каплицями.