Santa Maria del Cengio, Католицька святиня в Ізола-Вічентіна, Італія.

Санта-Марія-дель-Ченджо це комплекс церкви й монастиря в Ізола-Вічентіна, зведений на ченджі, виступі білої вапнякової та пісковикової скелі, від якого походить назва місця. Церкву перебудували в другій половині XVII століття, додавши ліву наву, пресвітерій і бічні вівтарі, а маленький будинок слугує відлюдницькою оселею. Крило, перпендикулярне до первісного монастиря, збудували 1914 року й розширили між 1944 і 1945 роками.

Церква тут уперше згадана 1192 року в Centio Camerario, можливо, заснована раніше як плебана, місце відпочинку мандрівників або каплиця старого замку. 1447 року Бенедетто Дзено заповів п'ятдесят лір на будинок для братів або пустельників; 7 березня 1455 року єпископ Віченци П'єтро Барбо надав Баттісті ді Нормандія церкву, а 24 червня 1456 року четверо бригідських братів розпочали монастирське життя. Вони пішли в січні 1462 року, і антоніанські каноніки Сан-Сальваторе утримували монастир понад триста років, доки венеційські декрети 1768 і 1771 років не припинили монастирське життя.

Назва змінювалася століттями: документи XIV століття називають її Santa Maria a Zenglo або del Cigno, від macigno, і лише з XVII століття утвердилася Santa Maria del Cengio, за cengia з вапняку й пісковику. Прибудований маленький будиночок пустельника нагадує про відлюдницьке життя, передбачене заповітом Бенедетто Дзено 1447 року.

Церква й монастир стоять на скельному виступі (ченджа) над Ізола-Вічентіна, до них ведуть угору; до комплексу входить маленький будинок, що слугує відлюдницькою оселею. Монастирське крило перебудували й розширили між 1914 і 1945 роками, тож частина будівель — XX століття. Від 1904 року тут живуть слуги Марії.

Назва змінювалася протягом століть: у XIV столітті вона фігурує як Santa Maria a Zenglo або del Cigno, від macigno (брила), і лише з XVII століття утвердилася Santa Maria del Cengio. Церква стоїть на cengia — скельному виступі з білого вапняку й пісковику, що дав назву місцю.