Castello di Rocca San Felice, Замок у Рокка-Сан-Феліче, Італія

Castello di Rocca San Felice стоїть на скелястому хребті на висоті 723 метри; збереглися брама в селі, частини оборонного муру та донжон. Цей круглий донжон, збудований у XII столітті, має десять метрів у діаметрі, а його мури з сухого каменю завтовшки близько 2,5 метра. Гравюра 1783 року показує давніший устрій: мур із двома вежами, що окреслював простір села.

Дата будівництва замку невідома; ймовірно, його звели близько 850 року лангобарди для захисту герцогства Беневент від візантійських набігів. Після норманського завоювання з 1076 року його відреставрували й розширили. Уперше згаданий у Catalogus baronum (1150–1160) як Castellum Sancti Felicis, тоді власністю Руджеро де Кастельветере, васала Елії Джезуальдо. Легенда розповідає, що 1236 року сина Фрідріха II Генріха ув'язнили в його підземеллях.

Назва Castellum Sancti Felicis з'являється в Catalogus baronum між 1150 і 1160 роками, коли Руґґеро ді Кастельветере володів замком як васал Елії Джезуальдо. Місцевий переказ пов'язує руїни з Маргаритою Австрійською, дружиною Генріха, сина Фрідріха II, яка в повняві ночі нібито блукає руїнами.

Руїни стоять на скельному виступі, висоту якого одне джерело подає як 750 м, а інше — як 723 м. Вхід — через браму в селі, далі перший двір, де колись були ремісники й вояки, і другий двір із донжоном. Збереглися частина мурів і вежа, поверхи якої сполучалися зовнішніми дерев'яними та кам'яними сходами.

Чотири яруси донжона були розташовані за призначенням: на першому — цистерна зі сховищем, на другому — кухня з печі та колодязем, на третьому — умивальні й убиральні, до яких вели зовнішні дерев'яні сходи, на четвертому — житлові кімнати, доступні зовнішніми кам'яними сходами. Похилий дах збирав дощову воду й спрямовував її просто до цистерни.