Grotta di San Biagio, Печерна церква в Кастелламмаре-ді-Стабія, Італія.

Гротта ді Сан Б'яджо — це викопана печера в Кастелламмаре-ді-Стабія, що тягнеться приблизно 27 метрів у довжину та 3 метри в ширину. Інтер'єр організовано у вхідну залу, центральний неф із чотирма нішами по боках і апсиду в дальньому кінці.

Туф видобували зі схилів пагорба Варано для римських вілл, утворивши п'ять порожнин; одна з них стала гротом. Між V і VII століттями він слугував ранньохристиянським цвинтарем, імовірно, знатної родини з віллою в Стабії, яка після навернення поховала там родичів та інших людей. Чернець на ім'я Бернардо, повертаючись зі Святої Землі 870 року, відвідав грот і описав його як такий глибокий і темний, що потрібні були факели.

Назва San Biagio походить із помилкового прочитання: документ XIV століття присвячує церкву святим Джазоне і Мауро, а ім'я Іасоне згодом хибно потрактували як Б'яджо. У XVII столітті грот перейшов до чесальників вовни, carminatores, які обрали Сан Б'яджо за покровителя; під час прибирання 2007 року знайшли фрагменти статуї, ймовірно святого, і склали їх для Museo diocesano sorrentino-stabiese.

Доступ до печери обмежено з 1695 року, коли єпископ закрив її через злочинну діяльність у цьому районі. Відвідувачам, які цікавляться цим місцем, слід заздалегідь перевірити місцеву інформацію, оскільки поточні умови та можливості відвідування можуть відрізнятися.

Археологічні розкопки 1950 року виявили численні християнські поховання з римською черепицею, що свідчить про те, що печера слугувала місцем поховання в різні періоди. Ці знахідки показують, як римляни та ранні християни використовували одне й те саме місце для своїх потреб.