San Bernardino, Церква XV століття в Лалліо, Італія

Сан-Бернардіно — церква в Лалліо з однією навою, поділеною на три прольоти під дерев'яним дахом, що завершується чотирикутною апсидою; центральний проліт відкривається у дві бічні каплиці. Фасад має центральний отвір з кам'яним обрамленням і прямокутне вікно над ним, праворуч видно сліди фрески. Усередині стіни вкриті фресками XVI століття Джероламо Коллеоні та Крістофоро Баскеніса Старшого.

Церкву збудували 1450 року, коли Бернардина Сієнського було канонізовано, за бажанням молодого Еустаккіо Лічіні, прозваного Каччаґерра, перед тим як він вступив до францисканського ордену. Його заповіт від 3 травня 1451 року передав майно на будівництво, оздоблення та утримання. 1532 року додали бічні каплиці, які разом із фасадом і пресвітерієм розписав Джероламо Коллеоні; дзвіницю завершили 1 травня 1606 року.

Церква є першою на теренах Бергамо, присвяченою Бернардину Сієнському, збудованою в рік його канонізації, 1450. Фрески містять «Історії Богородиці» у вісімнадцяти сценах із підписами, натхненні канонічними та апокрифічними євангеліями, розповідь, покликана втішати вірян у складних сімейних обставинах.

Церква стоїть на невеликому майдані, обмеженому високим муром, до якого ведуть пісковиковий портал і ґрати. Це допоміжна церква парафії Санті Бартоломео е Стефано в Лалліо, від якої залежать години відкриття. Однонавовий простір поділено на три прогони під дерев'яним дахом, а центральний прогон розширюється у дві бічні каплиці.

Церква стала першою на теренах Бергамо, присвяченою святому Бернардину Сієнському; її звели 1450 року, року його канонізації, з волі молодого Еустаккіо Лічіні, прозваного Каччагерра, ще до його вступу до францисканського ордену. Його заповіт 1451 року віддав значну частину майна на будівництво, оздоблення та утримання церкви.