Torre Santo Stefano, Середньовічна вежа в Івреа, Італія

Вежа Санто-Стефано — це збережена романська дзвіниця XI століття втраченого бенедиктинського абатства Санто-Стефано, що стоїть у садах Джузіана. Нижня частина мурована з цегли та кам'яних блоків, а верхні яруси — лише з цегли, щоб зменшити вагу. Кожен ярус увінчаний маленькими цегляними арками та прорізаний низкою одно-, дво- і триарочних напівциркульних вікон.

Вежа — єдина збережена частина бенедиктинського абатства Санто-Стефано, заснованого 1041 року ченцями з Фруттуарії з волі єпископа Енріко II на місці каплиці святого Стефана, що, можливо, сягала V століття. Французькі війська зруйнували абатську церкву 1558 року, а монастир розібрали 1757 року заради садів Палаццо Перроне; тимчасову церкву в колишньому зерносховищі знесли 1898 року, тож лишилася сама дзвіниця. Близько 2000 року її ґрунтовно відреставрували.

Вежа стоїть окремо в Джардіні Джушіана — громадському саду вздовж Корсо Ре Умберто, розбитому після знесення останніх монастирських будівель у 1898 році. Її назва нагадує святого Стефана, якому була присвячена давня каплиця на цьому місці. Дзвіниця — єдиний залишок бенедиктинського абатства, заснованого 1041 року.

Вежа стоїть окремо в Giardini Giusiana, громадському саду на Corso Re Umberto біля річки Дора-Бальтеа. Це вільна споруда, навколо якої немає музейних залів, тож її оглядають із доріжок саду; навколишній парк є практичним орієнтиром, щоб її знайти.

Вежа не є оборонною спорудою, а збереженою дзвіницею бенедиктинського монастиря Санто-Стефано, заснованого 1041 року ченцями з Фруттуарії на прохання єпископа Енріко II. Її мурування з римських сполій вважали здатним захистити болотистий берег Дори, та монастирську церкву зруйнували французькі війська 1558 року, а монастир розібрали 1757 року заради садів Палаццо Перроне. Лишилася тільки дзвіниця, відокремлена 1898 року, коли розібрали церкву, влаштовану в коморі.