Santi Pietro e Paolo, Церковна будівля в Понте-Сан-П'єтро, Італія

Santi Pietro e Paolo має єдину наву з семи прогонів, розділених пілястрами з мармуровими капітелями, що підтримують ребра склепіння. Кам'яний фасад має виступаючий центральний корпус у два яруси, з порталом під люнетою з веронського мармуру, а над ним — поліфору та мозаїку святого Петра, який приймає вірян до свого човна.

Перший камінь нової парафіяльної церкви заклав у 1913 році єпископ Джакомо Радіні-Тедескі. Під час Першої світової війни роботи перервалися і відновилися після війни; початковий проєкт Еліа Форноні був перероблений Данте Форноні. 26 квітня 1934 року церкву освятив єпископ Адріано Бернареджі, і парафіяльний статус було перенесено сюди зі старої церкви Сан-П'єтро, яку тоді залишили.

Мозаїка на фасаді зображує святого Петра, який приймає вірян у свій човен, а церква носить ім'я старої парафіяльної церкви Сан-П'єтро, залишеної після освячення 1934 року. У третьому прогоні стоїть мармурова група святого Йосифа роботи Джанні Ремуцці, у сьомому — вівтарі Пресвятого Серця і святої Терези з Лізьє.

Церква розташована в Понте-Сан-П'єтро, у провінції та дієцезії Бергамо, у вікаріаті Мапелло-Понте-Сан-П'єтро. Кам'яний фасад має виступний головний об'єм; над порталом — люнет з веронського мармуру. Бічні входи відкриваються в четвертому прогоні єдиної нави, а пресвітерій у кінці піднятий на кілька сходинок.

Мозаїка на фасаді зображує святого Петра, який збирає вірян у своєму човні, а мармурова люнета над порталом походить з Верони. Дзвіниця, зведена 1952 року за проєктом Еліа Форноні, виконана з каменю з Кредаро.