Saint Leonard church, Церковна будівля в Марґрайд-ан-дер-Вайнштрассе, Італія

Церква Святого Леонарда стоїть на невеликому пагорбі поблизу озера Фавонья в Унтерфеннберзі, оточена цвинтарем. На щипцевому фасаді головний портал і кругле вікно зміщені від осі через бічну наву, додану в XV столітті. До південної стіни прилягає квадратна дзвіниця з пірамідальним шпилем і двома рядами стрілчастих отворів; усередині дві нави, головна з циліндричним склепінням і напівкруглою апсидою.

Дата будівництва невідома, але її відносять до початку XIV століття, можливо XIII. Перша документальна згадка міститься в заповіті Генріха V Ротенбурзького 1337 року; згадка 1485 року може стосуватися паломника Георга Ленґерранда, який зупинився в «Сан-Леонардо» дорогою до Траміна. У XV столітті додали бічну наву, у XVII переробили головне склепіння, у XIX розширили ризницю. Між 1423 і 1444 роками її піднесли до куратії, а 1964 року декретом єпископа Алессандро Марії Ґоттарді передали з Трентської єпархії до Больцано-Брессаноне.

Церква присвячена святому Леонарду, зображеному на вівтарній картині Йозефа Зеебера в бенедиктинському вбранні з вежею, путто, що простягає кайдани (його патронат над в'язнями), і пастухом (його патронат над тваринами). Бічний вівтар святої Анни містить картину «Виховання Марії» (1630-1645) і круглу копію «Мадонни делла Седжола» Рафаеля.

Церква стоїть на невеликому пагорбі біля озера Фавонья, оточена цвинтарем, у присілку Фавонья-ді-Сотто. Головний портал і кругле вікно над ним зміщені від осі через пізніше добудований бічний неф. Дзвіниця з пірамідальним шпилем прилягає до південної стіни, навпроти двоповерхової ризниці XIX століття.

Церкву оточує залізний ланцюг, який, за давньою легендою, подовжується на одну ланку кожні сім років. Коли він стане достатньо довгим, щоб тричі обійти будівлю, настане кінець світу.