Sonnenhof, Будівля в Больцано, Італія

Зонненгоф — чотириповерхова історицистська будівля на розі Фагенштрассе та Еггер-Лінц-Штрассе в районі Больцано Гріс-Квайрайн, зведена у 1887/88 роках за проєктом Йозефа Адама Іршари. Це остання готелева будівля колишнього курорту Гріс, що збереглася майже без змін, з оригінальним фасадом і розташуванням вікон. З півночі до неї прилягає італомовна початкова школа Антоніо Розміні, добудована в 1960-х роках, яка ділить подвір'я з інтернатом.

Зонненгоф звели у 1887/88 роках як готель і санаторій у стилі історизму за проєктом Йозефа Адама Іршари та з ініціативи Мінни Оттілі Шольвієн-Вендландт. Спершу ним керував Конрад Гільберт, директор кургаузу в Тараспі, а першою господинею була Тереза Архауер. Перейменований на Hotel Regina, він наприкінці 1920-х був експропрійований, а з 1931/32 навчального року тут містився Convitto nazionale Damiano Chiesa, відкритий 30 квітня 1932 року герцогом Емануеле Філіберто Савойським. У 1943–1945 роках будівлю використовував вермахт як військовий шпиталь; з 1946 року вона знову стала інтернатом, а 2001 року перейшла до провінції Південний Тіроль.

Назва Sonnenhof («сонячний двір») походить з готельної доби; східна бічна вулиця Egger-Lienz-Straße раніше називалася Wendlandtstraße на честь Мінни Оттілі Шольвієн-Вендландт, з ініціативи якої звели будинок. У січні 1896 року в його залах відбулися урочистості з нагоди 25-річчя заснування Німецької імперії 1871 року. Від 1931/32 навчального року тут діє Convitto nazionale Damiano Chiesa — інтернат приблизно на 70 старшокласників.

Зонненгоф стоїть на розі Фагенштрасе та Еггер-Лінцштрасе в районі Гріс-Квірайн, навскіс навпроти Вайнгоф Шмід-Оберраутнер. Його східний бік і шкільне подвір'я межують із Герцогпарком, де є тенісні корти, дитячий майданчик і урядова комісарія. Будівля є учнівським інтернатом і не відкрита для відвідувачів; навколишні вулиці та парк обходять пішки.

Зонненгоф — остання будівля готелю колишнього курорту Гріс, що збереглася здебільшого без структурних змін. Його флігель Зонненгайм існує як перебудований житловий будинок на Еггер-Лінц-штрассе, тоді як сусідні будівлі Вільгельма та Лорелай (остання мала громадську купальню) були знесені або перебудовані у 1930-х роках.