Міхара, Вулкан на острові Ошіма, Японія

Гора Міхара це базальтовий центральний конус у кальдері Ідзу-Ошіма в Токіо. Її найвища точка, Міхара-Шінзан, сягає 758 м і є найвищою вершиною острова. Конус піднімається приблизно на 150 м над дном кальдери, його основа має діаметр близько 1,2 км, а кратер шириною близько 800 м майже заповнений лавою 1986 року, зі стовпом діаметром близько 300 м і глибиною 200 м ближче до півдня.

Перша згадка «Міхара» як місця виверження є на молитовній табличці 1552 року в залі Якусі в Мототі. Великі виверження сталися у 1684–1690 і 1777 роках, коли лава перелилася через край кальдери і було видано рятівний рис. Під час виверження 1950–51 років лава заповнила кратер і утворився Міхара-Сіндзан — найвища точка острова, 758 м.

Острів'яни здавна називають виверження ґошінка, священним вогнем, а сам вулкан — Ґошінка-сама, шанованим божеством вогню. Назву Міхара виводять від міхара, «живіт» або утроба, бо гора вивергає лаву й потоки уламків, наче при пологах. Святилище на вершині вціліло під час виверження 1986 року і входить до семи чудес Ошіми.

Система стежок Obachi Meguri веде туристів навколо краю кратера і пропонує кілька оглядових майданчиків з видом на внутрішню частину вулкана. Екскурсії з гідом допомагають з орієнтацією та надають інформацію про поточну вулканічну активність і правила безпеки.

Виверження 1986 року підняло лавові фонтани до 1,6 км заввишки й утворило субплініанський шлейф висотою 16 км, з індексом вулканічної експлозивності 3. Святилище на вершині вціліло і входить до семи чудес Ошіми. Те саме виверження утворило скелю Ґодзіра Іва, нині відоме місце.